"Якби", "Малюєш ти розбите серце на клітинках", "А хочеш розкажу тобі про світ"

Якби

Якби я сонцем теплим, ясним стала,

Весь світ теплом своїм я б обігріла.

Промінчики б на землю вмить упали,

І сонячних зайчат люстерко би пустило

Якби дощем рясним я раптом стала,

Я б квіти  поливала, як з відра.

На парасольку мої краплі - сльози б впали,

Й чекали б всі від мене не лише добра 

Якби трояндою червоною я стала,

Я б у бабусі на городі розцвіла.

Мене би зрізали й комусь подарували,

Я б довго в світі цім не прожила

Якби я стала місяцем у небі,

Я б з зорями ночами розмовляла.

Я б бачила чужі потреби, 

Й ні болю, ні туги б не знала

Отих пустих ‘’якби’’ не можу полічити,

Я можу в них, як в темнім лісі загубитись.

Потрібно всім нам зрозуміти,

Собою краще бути, а ніж кимось!

Малюєш ти розбите серце на клітинках…

Записуєш ці закарлючки одинокі

Сумують твої очі, ти зітхаєш

Записуєш ці почуття глибокі

І спокою твої думки не знають

Не хочеш ти кудись іти

«Апатія?» - спитала ти себе

І ти подумала, що не  потрібна усім ти

«То це кінець?»-запитуєш себе

Не любиш дощ, не любиш небокрай

Усе чужим для тебе стало

Собі чомусь сказала: 

«Просто зачекай!»

«Чому усе так важко?» - ти себе спитала

Записуєш в щоденнику свою печаль

І ось списала ще одну сторінку

Ти розумієш, що чогось тобі все ж жаль 

Малюєш ти розбите серце на клітинках…        

А хочеш розкажу тобі про світ

А хочеш розкажу тобі про світ: 

Про ясне сонце,

Неба синього блакить,

Що бачиш у віконці?

А хочеш розкажу тобі про світ:

Про теплі і холодні дні,

Про білосніжний вишні цвіт

І мовчазні у лісі ясени?

А хочеш розкажу тобі про світ: 

Про голоси пташок

І про холодний взимку лід,

І про приємні запахи квіток?

А хочеш розкажу тобі про світ: 

Про захід сонця

І про неймовірний схід,

Про квіти фіолетові - дзвіночки?

А хочеш розкажу тобі про світ: 

Про радісних людей й сумних?

І хочеш розкажу тобі про світ, 

А світу розкажу яким є ти?